Vilne Slovo, December 14, 1956

              ттсшсшяім&Фі&іЯя™&МІіЯ' ададаввввшзяань
£ждоіявдїм"ф№
ІУйЖЯ!?'
Г£-¥- 1
V
ВІЛЬНЕ СЛОВО Рік ХХШ Ч 42 п'ятниця 14 грудня 1956
ЩІ іг ' ' - "" ЧШ йи
ІМ-- і "" '"" Наймолодша зірка на
паризькому небозводі
Історія дев'ятилітньої Міну Друе яка через свої листи
і поезії стала літературною сензацією
Маленька французька дів-
чинка Міну Друе відрізняєть
ся від інших дев'ятилітніх
дівчаток тільки одним : вона
пристрасно любить писати
листи Вона кореспондує з
усіма знайомими які для неї
симпатичні і напротлзі одно
го року дійшла до сотень
листів
Це не зацікавило би ніко-
го якби це була тільки дитя
ча примха Але ці листи —
щось більше як звичайні ди
тячі листи бо ця дев'ятиліт-
ня дівчина --яка сприймає в
себе зорі і дерева любов і
щастя розпориджає незви-
чайним багатством почувань
і неймовірним опануванням
мови
її листи справді гарні і її
паризький видавець непе
Жюліяр якому їх показали
разом з кількома її вірша-
ми негайно рішився їх ви-
друкувати З нолвою книж-
ки „Дерево мій приятель"
Міну Друе виросла понад
своїх ровесниць і стала офі-
ційно признаною поеткою
Хоч перед виданням книж
ки не було ніякої пропаган-
ди постала після її появи ці
ла буря протнречних погля-
дів бо парижани не любллть
нічого більше як літератур-
ну сензацію Л ця чудодити-на-постк- а
була сензацією
Коли одні визнали Міну за
генія другі підозрівали літе
ратурпіі''і обман і впевняли
що ці поезії можуть похо-
дити тільки від дорослої осо
би а саме від прибраної ма-
терії Міну Цей спір поши-
рився па цілу Францію
Уми усиокоїлися аж тоді
коли спілка французьких по
стій комионістїв і музичних І
видавців зайнялася справою:
і піддала оспорюваного ма-
лого генія суворому іспито-
ві Міну ізольовано в окремій
кімнаті і поставлено їй за
завдання написати поезію ка
визначену тему Міну діста-
ла до вибору дві теми: „Я
маю вісім років" і „Небо Па-
рижа" Першу тему Міну від
кинула кажучи що вона зро
била б її надто сумною а на
НАШ ФЕЙЛЕТОН
і шоленника
Понеділок 8 листопада 1943
Дорога Кітті
Коли б ти чигала скирту
моїх листів один за' одним
Тебе напевно вразили б ті ис
однакові настрої в яких во-
ни написані Це лютить ме-
не що я така залежна від ту
тешньої атмосфери але я
щодо цього рішуче не оди-
нока ми псі відчуваємо те
саме Коли читаю книжку
що зворушує мене мушу
взяти себе сильно в 'руки 31-к- и
ввійду до інших інакше
вони вважали б що зі мною
щось не виорядку В цей мо
мент як Ти імовірно запри-
мітила я находжуся в етапі
депресії На справді я сама
не могла б Тобі сказати чо-
му але думаю це просто то
му що я боягуз і цс мене
пригноблює
Цього' вечора коли Еллі
була ще тут роздався наг-
лий пронизливий дзвінок
при дверях Я ціла збіліла
дістала шлункові корчі сер-
це почало валити як моло-
том все через страх Вночі
коли я в ліжку бачу себе са-
му у в'язниці без мами і та-
та Або я йду боком якоїсь
дороги або наша прибудів-к- а
в якій ми криємося го-
рить або воші приходять у
ночі і забирають нас Бачу
все так якби все це відбува
лося на яві і це дає мені та-
ке почуття якби воно справ
ді мало трапитися зо мною в
другу за лів години написа-ла"поезі- ю
Коли комісія піс- -
ля визначеної лів години
прийшла в кімнату Міну ве-
село бавилася м'ячиком а на
столі столла написана поезія
Написаний вірш переконав
МІНУ ДРУЕ
листи і поезії
знавців що світ справді має
до діла з незвичайним по-
етичним талантом Міну писа
ла про небо Парижа що в
нього гострими зубами вгри
заються церкви і назвала йо-
го „коктейлем з ночі і трино-
ги" що його п'ють з рурок
неонових лямп Критики по-
годилися в тому що виравді
„Небо Парижа" не є найкра
щога поезією Міну але при
визначеному півгодинному
реченці — цс справді мис-
тецький твір
При народженні Міну діста
ла ім'я Марі-Ное- ль кличка
Міну означає „киця" Малу
Міну відкрила в одному домі
для сиріт біля Парижа 50-лі- т
їм Кльод Друе і прийняла за
свою
Мала чо'іиролітня Міну бу-
ла дуже зизоока і зовсім не
заповідалася на надзвичайну
дитину Пані Друе вибрала
її з-по- між інших тому що са
ма вона була теж зизоока
Товчок до переміни в ду-
ші досі дуже спокійної і н-
іякової дитини дала музика
Баха яку вона одного разу
иочз'ла з тітькищо куплено-
го радіоапарату Музика бу-
ла для Міну немов той визво
лїоючпй поцілунок кпязеика
з казки бо з того часу Міну
зовсім змінилася Вона стала
анни франк
дуже короткому часі І Мієи
часто каже що вона завидує
нам цього спокою тут Це
можливе ас вона не думає
про псі наші тривоги Прос-
то не можу уявити собі що
світ буде колись знову нор-
мальний для пас Говорю про
те що буде „після війни"
але це все тількіг замки на
льоді щось що ніколи не
здійсниться Коли згадую
наш старий дім моїх ирняте'
льок забави в школі то зда
ється мені що це інша осо-
ба жила в цьом)' а не я
Бачу нас осьмеро у нашій
малій криївці якби ми були
малесеньким шматком бла-
китного неба а довкола бов-
ваніли чорні важкі дощеві
хмари Кругла чітко зарисо-
вана пляма де ми стоїмо ще
безпечна але хмари збира-
ються щораз ближче довко-їі- а
нас і перстень що відді-
ляє нас від небезпеки зами-
кається все тісніше її тісні-
ше Тепер ми так оточені тем
рявою та небезпекою що зу-даряєм- ося
одне з одним в
розпуці шукаючи за можли-
востями втечі Ми глядимо
униз де люди борються гля
дим о вгору де спокійно та
гарно але ми відрізані веле-
тенською сірою масою що
не --дозволяє нам іти вгору
що стоїть перед нами як не-проникне- нна стіна вона хо-
че роздавити нас але поки-
що не може Я можу тільки
плакати і благати: „О якби
(УРИВКИ)
життєрадісною веселою тая
цюючою і говірливою Зокре
ма полюбила вона музику
Коли Міну вернулася із
своєї першої лекції форте-піян- у
написала негайно лис-
та до своєї вчительки після
якого написала другий тре-
тій четвертий В цих листах
писала вона про руки своєї
вчительки що вони „сповне-
ні музики навіть тоді коли
мовчки лежать на столі" що
вона має „двоє вух щоб гра
тися телефоном тіло щоб
виповнити свій одяг а дві но
ги що тримають її мов ко-
рабель на якорі щоб не від- -
летіла на музичному тоні"
Так писалг вона листи до
кожного кого пізнала і хто
їй подобався займаючись пи
сашгям їх дві години кожно-
го дня
Після виходу друком лис-
тів і поезій Міну Друе цілий
Париж хотів її побачити але
саме тоді занедужала вона
дуже на очі і майже втратила
була зір Вона писала: „Мої
очі вже більше не є мої очі
вони як дві руки що витя-
гаються до всього що їх ро
бить щасливими до ніжного
цвіту яблунь до рожевого
водопаду вишень до м'яких
оксамитних лук — дві руки
що хотіли б затримати цю
весну яка вже може востан-
нє для них танцює"
Операція вдалася і Міну
називає тепер свої очі „дві
золоті пташки дні пелюстки
квіту із світла" В іншому
листі вона писала: „Думаєте
що мої очі залишаться прос
тими? Вони як пара коней
Ліве — бідне мале що зав-
жди зверталося до самого но
са якби хотіло до стайні —
тепер зовсім просте само від
себе без того щоб я казала
йому: „Стій там мале!"
В Парижі куди вона неза
довго після того пересели-
лася була вона зайнята від
ранку до вечора Іі личко по
являлося на заголовних сто-
рінках безлічі часописів і
журналів Понад п'ятдесят
композиторів підкладало му
зику під її вірші а журналіс
ти не давали їіі спокою Во-
на обговорювала грамофон-
ні пластинки давала автогра
фи відкривала вистави мис-
тецькі підмовилася від тур-
не по Америці за яке пропо-
нували їй 50 тисяч дотярів
До неї надходило тепер до
так чорне коло роступилося
і відкрило дорогу для нас!"
Твоя Анпа
Неділя 27 лютого 1944
Дорога Кітті
Від раннього ранку до иіз
ного вечора я тільки те її
роблю що думаю про Пет-
ра Заспптяю з його обра-
зом перед очима сню про
нього і він ще глядить на ме
не коли пробуджуюся
Маю сильне відчуття що
Петро і я не є такі різні як
це виглядало б і скажу То-
бі чому Ми обоє відчуває-
мо брак матерії Його мати
надто поверховіш любить
фліртувати і не робить собі
багато з того що він думає
Моя — клопочеться мною
але бракує їй почуття
справжнього материнства
Петро і я обоє ми боре-
мося із нашими внутрішніми
почуваннями одне до одно-
го ми ще непевні і дуже враз
лині па те щоб друге нас не
відтрутило Коли ми разом
тоді моя реакція є „втікати
від того всього" А що це
неможливе я скриваю спої
почування кидаюся на всі бо
ки галасую і задаюся так
що кожний має мене вже до-
сить
Він навпаки замикається
в собі ледви промовить сто
во спокійний замріяний і та
ким чином дбайливо скриває
свою правдиву істоту
Ллє як і коли ми вреиїті
осягнемо одне-одного- ? Не
знаю як довго мій розсудок
буде панувати над моєю ту-
гою
Твоя Лика
Середа 22 березня 1944
Дорога Кітті
сто листів денно
Не зважаючи ка свій та-
лант Міну є нормальною ди-
тиною з усіми збитками і би
тівками що їх може видума-
ти дев'ятилітня дитина Од-
ного дня коли мати витрїпа
ла її трохи вона написала
до одного дорослого знайо-
мого „Відворотна сторінка
малої дівчинки — це Божий
дар що успокоює нерви ма-
терів"
Ось кілька зразків надзви
чайної сили виразу її листів
і поезій:
„Зорі спливали як сльози
КНИГА ПРО ВЕЛИКОГО МИТРОПОЛИТА
БЕК МЕТКОРОІДТ ЬеЬеп ипа
— ипіоп Сга Апогеаз ЗсЬерІуігкуі Уоп Бг:
ЛОІ 65 Іііизігаїлопеп Уегіад МиепсЬеп 1955 8о
Література про Митропо-
лита Андрея Шеитицького
найбільшого сина українсь-
кої Гр-К- ат Церкви й нашого
народу в останньому півсто-
річчі відносно на об-
ставини такі невідрадні для
науково-дослідницьк- ої і літе
ратурної праці — досить ве-
лика Але вершком ЇЇ на
скромну думку є остаїшя
праця-монограф- ія в німець-
кій яка розміром док-
ладністю трактування теми і
красою видання перешиває
всі дотеперішні праці і дійс
пїі
5 і і
по ЇЇ треба вважати достой-
ним пам'ятником в честь Ве
ликого Митрополита на чу-
жині
„Митрополит — і
праця великого подвижника
церковного з'єднання графа
Андрея Шеитицького" Це
назва її 'підиазва праці д-р- а
Григорія Прокопчуда Книж-
ка ілюстрована 66 фотогра-
фіями грав'юрамп і картою
нашої національної терито-
рії проф Сімисона з чудо-
вою обкладинко ю-сороч- ин-
Тимчасом тут робить-
ся все більше і більше чудо-
во Думаю Кітті що ми го-
тові мати у нашому сховку
правдиву велику любов Не
бійся я не думаю зараз про
подружжя Не знаю він
буде як зробиться старший
ані не знаю чи ми будемо ко
ли любити одне одного на-
стільки подружитися
Знаю тільки що Петро лю-
бить мене але як дуже я са
ма ще собі не уявляю
Чи він хоче мати тільки ме
не за приятеля чи може я
притягаю як дівчина чи
може як сестра не можу ще
прослідити
Субота 1 квітня 1944
Дорога
А всетаки сподію-
ся що догадуєшся що маю
на думці чи ні? Так дуже
тужу за поцілунком за по-
цілунком що так довго не
приходить Я цікава чи весь
час він глядить на мене як
на приятеля тільки? Чи я —
ніщо більше для нього?
Ти і я знаю що я
сильна що можу нести кож-
ний тягар сама Я не звикла
ділитися з кнмнебудь моїми
турботами я ніколи не звіря
лася своїй матері але тепер
я так хотіла би покласти го-
лову на „його" рам'я один
тільки раз і так застигнути
в нерухомості
Не можу просто не можу
забутії того сну про доторк
Петрового обличчя коли все
було так добре! Чи він не ту-
жить за Тим також? Чи він
може тільки надто несмілий
щоб признатися до кохання?
Чому ж він хоче мати мене
біля себе так часто? О чому
по холодному обличчі ночі"
„Люблю дерева бо еони
окутуються в мовчанку"
„Смерть — не кінець це
тільки перехід в іншу тона-цію- "
'Оксамітно-лахуч- а броск-вин- я
потребує дозріти
зими і весни літа і і
ще бджоли одної Вона по-
требує багато і ночей
багато сонця і дощу роже-
вих пелюстків квіту квітяно
го пилу і доцільного льоту
— і це все щоб нашому під-
небінню справити кілька при
єнмих хвилин"
Кігспеп Огеог Рго-корІзсЬ-
ик
ТЛи-аш- е
наші
на-
шу
мові
життя
який
щоб
його
Кітті
важко
знаєш
щоб
осени
днів
ЛУігкеп сіез ггоззеп Гоегаегегз Йег
кою „Митрополита при пре-
столі в часі св Літургії" май
стра Михайла Мороза Вида-
вець наше німецькомовне Ви
давництво „Україна" Мюн-
хен 1955 р Книжка друкова-
на на першоякісному крейдо
вому папері формат 8-к- и
сторін 299+1 несторінкована
На останніх 17 стор перечне
лена література до праці і ко
роткий покажчик імен
Короткий але глибокий
змістом і благородний дум-
кою вступ написав проф А
В Ціглер в якому Митропо-
лита Андрея згадує він теп-
лими повними любови й по-
шани словами пишучи: „Не
забув я враження яке в мене
викликала його велика пат- -
ріярхальна особовість Гово
рила зі мною людина зі зви-
чайною і любою приязню го
ворила природно свобідно
просто її щиро якби вона не
була великим Князем Церкви
і Духовним Провідником На
роду Але 'його дух не був
ув'язнений ломливістю тіла
з нього говорив ясний про-
никливий погляд погляд сві
тового досвід}' що був пере
вірений багатьма терпіння
ми виирооуваниіі в розгля-
данні Божих Прав людської
дозрілостн погляд Єписко-
па який з батьківською лю-
бов'ю і піклуванням все ро-
бив свідомий своєї великої
відповідальності! перед Бо-
гом Джерелом його любови
іі піклування була 'його гли-
бока релігійність спадщина
його роду й експресія його
він нічого не каже?
Твоя Аниа
Неділя рано 16 квітня 1944
Найдорожча Кітті
Пам'ятаю вчорашню дату
бо це був дуже важливий
день в моєму житті Чи це не
великий день для дівчини ко
ли вона дістане свій першій
поцілунок? Отже такий саме
важливий день був для мене
вчора Поцілунок Брама в
моє праве лице вже звичаіі-н- о
не рахується так само
поцілунок пана Вокера у
мою праву руку
Твоя Анна
Середа 19 квітня 1944
'Моя кохана
Чи є що краще в світі як
сидіти перед відкритим вік-
ном і подивляти природу
слухати співу птахів чути до
торк сонця на своєму облич
чі і мати коханого хлопця бі
ля себе? Це так втихомирює
так успокоює коли відчу-
ваєш його рамена довкола се
бе коли знаєш що він біля
тебе а ти все ж мовчиш це
не може бути ніщо зле бо
цей спокій — добрий О ко-
ли б так ніколи ніхто не тур
бував нас навіть Муші!
Твоя Анна
Понеділок 5 червня 1944
Дорога Кітті
Нові турботи нашого схов
ку сварка поміж Дусселем і
Франками з дуже тривіяль-но- і
причини: поділу масла
Капітуляція Дусселя Пані
Ван Даан і Дусселевий дуже
виразний флірт поцілунки і
приязні малі смішки Дус-сел- ь
починає тужити за жін
камн П'ята армія зайняла
внутрішнього ЄСТЕа
Проф Ціглер порівнює Ми
трополита Андрея до старо-завітньо- го
Мойсея і до Папи
Григорія Великого Кінчить
свій вступ словами: „Сьогод
ні 'його тіло є його дух але
дух героїчної пастирської лю
бови не може бути закова-
ний в кайдани і замкнений
чужою силою його дух по-
ходить від вогню що його
кинув на землю Христос і хо
че щоб він палав 'його дух
живе в синах і дочках Украї-
ни для яких Правди й Об'єд
нання він жив і працював аж
до смерти"
У 25 розділах книжки ав-
тор з любов'ю пошаною і
науковою справедливі с т ю
дає історичний перегляд по- -
дім на нашій землі з узгля-дення- м
церковно-релігійног- о
життя від найдавніших часів
(історичних і християнських
Д Б) окремий розділ при-
свячує катедрі св Юра у
Львові а дальше зупиняєть
ся на роді Шептицьк'их йду-
чи слідом життя Митрополії
та Андрея починаючи від
батьківського роду аж до ми
трополичого престолу роз-
глядає ту велику постать під
різними аспектами закінчую
чи працю розділом „Особис
тість епохи"
На нашу думку працю
д-- ра Прокопчука треба б пе-релож- ити
на всі мови світ}'
Митрополит Андрей достой-
ний такої нашої жертви на
пам'ятник від нас на чужині
ВЕЛИКИЙ
Святмиколаївських і
має для
Пластова
ПЛА
3 14 А ВАТІШК5Т 8Т _
О
©©О©
о
і спортовий
журнали часописи
та приладдя
дитячі косметика
образи різьби
прикраси на
ЧИСТИЙ З
ПЛАСГУ
— ДО СВОГО
Рим Обі армії і летунство
ощаджували і воно не
потерпіло знищень Дуже ма
то яринп і картоплі
та Па де Кале
Твоя Ашіа
Вівторок 13 червня 1944
Дорога Кітті
Ще одні мої уродини про-
йшли маю тепер п'ятнадцять
років Дістала купу по-
дарунків
Всі п'ять частіш „Історії
мистецтва" ком-
плект спідної білизни ху-
стинку до носа дві плящин-к- и
їїогурту слоїчок джему
медівник і книжку про бота
від мами і тата подвій-
ну від Маргот
книжку від Ван Даанів со-
лодкий горошок Дуссе-л- я
солодощі і зошити
Мієи та Еллі і вершок усьо-
го: книжку „Марія Тереса"
та три пластинки сметанко-
вого сира Гар-
ну китицю півоній від Пет-
ра Бідний хлопець дуже тур
бувавсл щоб дістати для ме
не щонебудь але не
мав щастя Є ще прекрасні но
вини про інвазію не зважаю
чи на погану без-
устанні бурі зливи і бурхли-
ве море
1 'вересня 1944
Дорога Кітті
в'язанка суперечнос
тей" Так я закінчила вчо-
рашній мій лист і так почи-
наю сьогоднішній
Якийсь голос плаче в ме
ні: „Ось яка ти ось що ста
лося з ти немилосер- -
й всі ми без ніяких винят-
ків повинні на такий пам'ят
ник жертвувати йому не див
лячись на це чи чужинці пра
цею д-- ра заці-
кавляться і її будуть самі пе
рекладати чи ні Мит-
рополит Андрей повторяв:
нарід — це я!
Прийшов час щоб ми сказа-
ли: Андрей —
це ми!
Виданням праці д-р- а Про-
копчука на мовах народів у
вільному світі ми збудуємо
живий пам'ятник бо в ду-
шах живої людини не тільки
Великому й на-
шому Митрополитові а збу
дуємо його також на славу
нашого іменн
Вартість праці підносить
ПОСТІЙНО НА СКЛАДІ:
Пластовий виряд
книжки
шкільне каицелярійне
іграшки галянтерія
вишивки кераміка
солодощі ялинку
УВЕСЬ ПРИБУТОК КРАМНИЦІ
ПРИЗНАЧЕНИЙ НА ВИХОВНІ ЦІЛІ
місто
Погана
погода Тяжкі бомбардуван-
ня французького побережжя
продовжують-
ся
цілу
Шпренгера
ніку
бранзолетку
від
від
від Кралера
більше
погоду
Вівторок
„Мала
тобою:
Прокопчука
Часто
український
Митрополит
Достойному
національного
її люксусове видання а пря
мо мрією її є прецінні ілюст
рації як в нашій еміграцій-
ній дійсності переходить всі
сподівання всі ілюзії які
можна було робити перед ви
данням книжки
Знаємо про це що автор
довго трудився над цією мо
нографією знаємо теж і про
це скільки трудів не врахо-
вуючи гроша коштувало Ви
давництво „України" видан-
ня цієї книги але з радістю
треба сказати що труди ав-
тора й В-- ва винагороджені
появою обговорюваної книж
ки а це в нашому еміграцій
ному житті — поява небуден
на над якою варто було по-
трудитися
Д-- р Д Бучинський
ВИБІР
Різдвяних дарунків
всіх
крамниця
ТОКОХТО ЕДГ 8-52- 43
по своє !
на ти зарозуміла і сварлива
люди не люблять тебе і все
тому що ти не слухаєш ра-
ди твоєї кращої половини"
О я хотіла б слухати але це
не Гіде Коли я спокійна і
серйозна кожний думає що
це нова комедія і я мушу ви-
йти якось із того зміняючи
все в жарт Мене обсерву-ют-ь
так що роблюся прик-
ра потім нещаслива а вреш
ті перекручую моє серце так
що зле знову є назовні а
добре унутрі і далі стараюся
зна'йти спосіб щоб стати та-
кою якою я так хотіла б бу
ти і якою я могла б бути
коли б коли б не було ін-
ших людей на світі
Твоя Анна
Від Редакції: На цьому
вривається „Щоденник Анни
Франк" з якого ми видруку
вали кілька уривків Четвер-
того вересня 1944 р „зелена
поліція" зробила рейд на
таємний сховок Всі його
мешканці разом із Кралером
та Коопуісом були арешто-
вані і вислані до німецьких
концентраційних таборів
„Таємний сховок" геста-
півці сплюндрували Поміж
скиртою старих книжок жур
налів і газет що лежали на4
підлозі Мієп і Еллі знайшли
щоденник Анни
Із усіх мешканців „Таєм-
ного сховку" повернувся ЖІІ
виїї тільки батько Анни Кра
лер та Коопуіс перетривали
такоу недолю голяндського
таоору
У березні 1945 р два міся
ці перед звільненням Голян- -
дії Анна померла в концетра
цінному таборі у Берген-Бе- л
зен