Ukrainski Visti, May 06, 1931

              Число 19
Володимир Бирчак І_
й Історична повість Том з
18
(Далі)- -
Святополк не любіш опісля зга-
дувані того дня Л поли вже й зга-
дав стпдався сам себе що так ле-
дол пду боронився Нсраз опісля
казав: цо треба було сказати "так
і так" а я не роздумав і сказав
їм: "так" Ллє колнб чоловії знав
що впаде присів би все вигідно
Нсраз опісля вій казав: — послам
у відповідь треба було сказати:
'Чому де саме я маю виносити
вину Василька коли це не я Но-
го запер і не я його сліпив?" Цс
Давид Ігоревнч ідіть до Давида
і т д Це так їм треба було відпо
вісти Ось так осуздав князь се
бе пізніше Але в тій хшілі він
розхвилювався і запалився 1 стра-
тив супокій і емв завзято вино-
сити Василькову вину
Оіже: що Давид Ігорович при-
гадав йому що Василько вбив
Пою брата Ярополка що Василь-
ко і його Спятополка хотів вби-
ти і змовлявся з Мономахом щоб
Мономах засів у Київі 'а Василь-
ко в Володимирі що Василько
мав з Володимиром Мономахом
відбити від нього Спятополка Ту-
рів Піїнськ Верестс Я Погорипу
що і т д —і він Святополк му-
сів блюсти свою голову
Тут посли перебили Що Ва-
силько мав вбити Яронолка? —
Лджеж це не він А хоч би п він
то Святоиолі вже йому простив і
заприсяг в Любсчі'мир і любов
ІЦо Василько змовлявся з князем
Мономахом? — аджеж це неправ-
да Впрочім: чи старався Свято-
полк це провірити? Отже ні! В
такім разі ізза чого він осліпив
князя Василька кати за Василь-
ком не було вини? Святополк чув
що провалюється Пощо виносив
Василькову вину? — дорікав сам
собі коли не міг ії винести Ад-ке- ж
було ліпше все звалити на
Давида Ігоревича най він внно-ент- ь
вину Василька Цю хибу в
своїй обороні спостеріг Святополк1
але вже тоді коли став провалю-
ватися Та ще щоб рятуватися
іалс:
—Впрочім пощо це я виношу
Шснлькову вину? Коли це не я
Пою запер не я його сліиотнв це
псе Давид Ігоревнч! — 1 тепер
скочив князь в другий бік 'і все
звалюс на Давида Ігоровича Все
щодо свосї участи в тім поганім
ділі пін заперечував Як цс ка-лут- ь:
брехав в живі очі Виходи-
ло що він нічого й не знас про
те що сталося тоді в Київі що
він запросив Василька в свій
двір?— Так він запросив але на
свої імяннни Увлзнив? Хто?
Він? Алеж борони Боже це Да-
вид Давид і осліпив Давид і трн-ма- с
сліпця у себе Це все Да-
вид а не він Святополк
Але ту знов перервали посій Я
зачали ловити князя як на ловах
звіря в наставлені сіти
Извіта о семь не имій яко Да:
вид єсть слїпил н — кажуть —бо
не в Давидовім городі його зло- -
в твоїм таки дворі Чейиеска- -
ЖЄШ КНЯЖе ЩО ЦЄ бСЗ ТВОГО В1- -
дома і ОЄЗ участи твоої? І осліп- -
лено його втвоїм городі твої отро- -
ки це робили
Князь знов чув що провалюєть-
ся І знов блиснула йому думка:
—а може було -- таки ліпше вине-
сти вину на Василька? А може
ось так по половині: трохи вине-
сти вину а трохи зїалнти на
Давида? Або він знав уже? Чув
одно—що провалюється
Воші його й ие оправдали Ка-
жуть:
—Став ти княже найперше ви-
носити Василькову вину значить
признався що приложив руку до
його увязнення й осліплення Та
виносив внну і не виніс Потім
старався ти княже себе зневнн-нит- ії
а всю провину зложити на
Давида та не зложив Значить:
винен що враз з князем Дави- -
дом Ігоревичем ти запер князя І
Василька без мяя і осліш Ти
алокав та княже ще І віянні
вр і в праві наші князі твої
брати Володимир Мономах 1 Олег
йА
XI віку в двох томах --м
аІ ййіна
та Давид Святослвнчі що прий-
шли під Київ тебе воювати
Князь не тратив ще надії і
знов ударив в пишнії бік Він вже
ні не виносив Василькової вини
ні не говорив про себе а тільки
мав слово про того неспокійного
незгідливого Давида Ігоровича
Того крамольника що під намо-
вою сатани враз зі своїми дру-
жинниками що такі самі як і він
запаялися знищити завалиш Бо-лс- е
діло Пригадував як цс висе
в Любсчі наважився Давид Але
там йому не вдалося тоді він у
тиши Своїми сплітками й ложю
оіі) гав йоіо Спятополка і він
Святополк заваїанся Завагався
й не ставив опору бо пс міг не
мав і сили Давид його наврочив
опутав Василька запросив віп в
свій двір на ічяпннн але Ва-
силько відмовився чим ще біль-
ше скріпив Давидові підозріння
А Давид доказував далі й далі
заганяв його Спятополка в біду
Це все нині добре знає Святополк
але тоді тоді опанував його са-
тана Давид крамольник братонс-наїшднп- к
—Лигали об ріжні нсліпі не- -
лішщі Питали: хго ослннв Ва-
силька?
— А ти княже? — спитало від-
разу кілька голосів
—Я? Щож я мав казати? —
відповів святу правду що то все
Давид Ігоревнч Давид а не я
—А вони?
—Пішли ще радитися — і
князь позіхнув Був змучений
Тепер щойно став йому виступати
піт на чолі Замовкли По хвилі
спитав грубий Полісвкт
—Як думасш кпяже? Як воно
скінчиться?
—Пусте! — відповів князь і
знов позіхнув — не мають що
робити та міряють торішнпй сніг
Сказано в притчах: "луче ми слу-шат- и
прещенія мудрих нежелн
наказаній безумних"
Замовкли Якось так самі від
себе Князь остався з дружиною І
та воші бачили що він стріво-- 1
женнй хоч ту трівогу укривав
Говорив мало і був оадуманий
що рідко діялося в нього
Ле мало там часу минуло аж
вертають посли За ними воліклн-с- я
очі всіх по улнцях на площі
святої Софії перед княжим дво
ром і в самім дворі іісі раді вп
читатн з їх лиці та очей що далі?
Ла них впали й жадні очі Свя
тоїюлковоі дружини у княжій
грндшщі Всі жадні вичитати з їх
лиць: так' чи ні? Оправдали чи
може ноток- - і розорення? Та
мовчать посли мовчать їх очі
мовчать і їх уста Грубий Полі-
свкт підсунувся до послів як ті
переходили через грпдницю і спи-
тав Петра:
—Що?
Але той не клішіув навіть оком
—Значиться зле! — подумав
Полісвкт
Посли увійшли до князя На-
віть не сідали хоч просив їх
князь Сказали коротко:
"
правдапия кпяде Тебе признають
мінним і тв й дм з жоною і діть- -
ЛН ДіІКІІО V"" г'г—— -
—Яким правом!? — крикнув
Святополк— Я не винен в тім ділі
це все Давид Ігорович!
—Наші князі а твої брати
княже думають інакше — відпо-
вів Петро супокійно — А їх дум-
ка ця що за тс що діялося в
твоїм городі а ще в твоїм дворі
— одвіт дасш ти
—Це та висока правда Монома-ха?- !
— спитав розхвильовано
князь
_Цс вже ие наше діло Що
лам дали ми передали і нашій
мові вже кінець
ч І як тнхо увійшли так тнхо
вони й вийшли Святополк крик-
нув ще за ними: _Ппаві уста и передадуть пе
правого льживого слова і и вні
--та посли вже вийшли
Вийшли а він стояв мовчки
мов задеревілий В оадх йому
по не важився до "нього догаду- -
валися "Поток н разграбленіе"
Розграблення всего майна і про-
щання з города Скнтався вже з
батьком по Польщі Чехах Німс-затьмнло- ся
Стояв сам один і лі- -
ччині Італії І знов піде скнталь-цем-ісгос- м
Мовчали і в великій грндішці
Чекали аж покличе їх або до них
вийде
Князь зітхнув претяжко з гли-
бини грудей Як ранепнН на
смерть Перед його очами мигнув
Краків дощавнй німецький день
і туї й кипариси Італії І князі
зітхнув вдруге з болю Але ви-
прямився і підійшов до дверей
грндшщі та перед самим дверми
затримався не ставало сил в йо-
го ушсх звеніло: ізгой вигна
нець скіпалець Але ті самі
слова нігналн його далі ще тіль-
ки старався надаш свому лицю
звиклий природний вираз Та це
Гнило йому тяжко самі груди зіт-
хиулп знов глибоко
Князь виглянув через двері
нікого не бачив Крикнув в якусь
товиу 'чи в темпу ніч і сам не
знав того крикнув дивним голо
сом:
—Папе тисяцький Антоне і ти
пане стольнику прогпу вас до се
бе!
Як ті два увійшли промовив аж
по добрііг хвилі зачерпнувши по-
вітря до грудей:
— Ле оправдали і я—щ в
Польщу!
І замовк Мовчали хвильку і ті
два Воші чули і цс чули І хоч
сподівалися що сталося щось
страшне не сподівалися що аж
то
—Я в Польщі був уже і в Нім-
ців і чорт зна куди вже не скн-
тався Був на возі і під возом
їв хліб печений і сирий пив воду
чисту і кальну — це все мені од-
но! Біди вже "не боюся жііття не
страшне мені Усе перетерплю а
не дам себе взяти Мономахові під
ноги!
—Княже!
—Моя справа чиста! — гово
рив князь далі не вважаючи —
Це ви знаєте найліпше Володи-
мир завзявся мене зісти а я не
дамся Іду в Польщу по війська
і до місяця назад тоді ми й змі
римося! Тому і попросив я вас
обох Ти пане тисяцький відстав
мені їздців а ти пане стольнику
збіраИ все в дорогу Передовсім
золото і срібло щоб було за що
наймити війська Та скоро бо час
не стоїть! иолодимнр уже може
переходить Дніпро
—Ні ще ні — заперечив ти
сяцький — його війська щойно
сходяться
Князь встав і докинув:
—Час не стоїть на часі А що
я сказав держіть в глибокій гаіі- -
'ці о це прошу я вас дуже По- -
що ширити непотрібний жах і
трівогу? А ще Мипомах
По хвилі вийшов князь в грпд-
ницю І був вже веселий його об-
скочила дружина Гїого велику
тайну що він вгікас в Польщу
вже знала вся дружина І Київ
знав цілий
II
"Не винен Святополк"
На вістку що князь втікав до
Ляхів заклекотів цілий Київ
Байдужий на много много річей
заклекотів вині Й закипів: Тисяч-
ки сердець забилося в нім живо і
затрівожнлоя їх князь їде до Ля-
хів війнам не видно і кіпця!
в хвилі в життю одиниць і ці-
лих народів коли супроти великих
та преважних подій забувається
все пусте і дрібне та прощається
провіши й найбільшим ворогам
При великих побідах при високім
підйомі пориві і злеті духа і' в
хвилях страху та трівогн Княне
знали ж добре що Святополк ви-
нен та справедливо прийшов Во-
лодимир Мономах і два Свято-слави- чі
на нього боєм Вони зна-
ли навіть те що він більше ви-
нен як Давид Не любили князя
і за те що був ласий на гріш та
дер його відкн міг Іще тому кіль-
ка днів проклинали князя в дусі
за те що знов підніс ціни соли
Але ніші завис над ними той сам
меч що й над ним Нині стояли
під Кпївом князі проти нього і
проти них Проти нього проти
них і проти цілого города І Княне
в тій хвилі все забули і все про-
стили Святополкові
Чи це було випливом одного
страху і трівогн чи й "справдіш-н- с
'прнвязання будилося в їх сер-
цях? Пусте! Одно і друге До- -
-- ЗАХІДНІ ВІСТИ
сить що Княне забували все і
самії ставали ііритл в його непо-
винність
—Цеж не іпш князь винен а
клятий Давид Ігоревнч! Щоб віл
таг нині павннувся нам!
А ще: тому тупцять лігі Не
вік жеж го і старші начитали а
молодші чули від батьків Тому
трнцять літ батько Свягоиолка
Ізяслав утії так само з Кнїва до
Ляхів перед Вееславом Вернув з
польським військом і відбив Київ
І хоч обіцявся пошанувати Київ
але вернувшії казав стятії не од-
ну голову казав осліпити не од-
ного Не одні руки забито в тяжкі
диби і не одна душа розсталася в
тешіШ іемннці від свого тіла І не
одна сльоза а погоїш сліз горя
га проклонін літали князя н К-
иті І застогнав тоді Київ з болю
та ооіідп і той егогш і память
наруги чужого війська жив у па- -
мяті людей до ніші І чиж мала
]ШіІІ ЗІІ0„ повторитися давня со
ромна юднна що чуже лядське
військо займе Київ і над спокій-
ним іпеслепііял знущатиметься?
Мати руських городів — і знов в
руках Ляхіл! Проти Половців за-
чали зброїтнея присягали мир а
впадуть в лядські пута! Ніколи!
Міивли не допустять гоїш до то-т- о
щоб їх князь утік з Київа Цс
влес раз батьки допустили вони
вже не допустять І
І князеві простили воші
все Що осліїшп Василька що
зломив вічний мир і псе а все про-
щали йолу Ніші
Князь вийшов но підході ПОСЛІ!
у грпдницю "Дружинники обскочи-
ли його В їх очах вичитав князь
трівогу й біль а старий дружин
ник Володимир підступив до кня-
зя склонпвся майже вдвос і про
сив як дитина просить матір:
—Господине наш любий гоепо- -
дипе до Ляхів господине не по
їдеш
—До Ляхів? Відкн такі вісти?
—спитав князь
—Цілий город вже знас про те
Правда княже що ти не поїдеш
—Не поїду?! — спитав пере
дражнюючи Святополк — Не по
їду а перше ще тебе боярине
проситиму о дозиШ- -
—Мирися кпяже
—Зіприся ти ха-ха-х- а! А щож
я робив як не мнрішся досі? Але
миритися можна тільки з тим що
й як ми бажас ішгоо мира Але
як миритися з Мономахом коли
він наважився засісти на київсь-
кім столі?! — І не чекав їх даль
ніх слів а покинув В дверях р- -
берпувся ще раз просив знов до
себе тисяцького стольника і
скарбника і ішдавав нові нака
зи
—Пане тисяцький іду нині на
ліч або завтра рано а ти боро-
ли Кнїн ач день хоч дпа закн
я відїду
То знов кпжс до стольника:
—Розкажи: худооу з хутори
біля Кнїва гнати зараз на Вілго-родськп- й
шлях Табуни коней і
овець з дому брати тільки золою
і срібло
То знов до тисяцького:
—Комонники люб були під ве-
чір! І мої дружинники !
І знов до стольника:
— Отроки пай "ладять вози я
йду з тобою в льомі щоб видати
гривні золота і' срібла
В княжім замку зачався рух
біганина гамір крик Отроки та
служанки увійшли в світлиці і за-
чали знімати зі стін золоті лнеяу-ч- і
глядала (зеркала) Дивилися л
нпх і сміялися І високі зі зо-
лота ковані тяжкі свічники З
намисникіп вибірали золоті та
срібні підпоси і лиски зі століп
зносили тяжкі череваті золоті зба-
ни чаші й пугарі Те все зноси-
ли в грпдницю складали п одно
місце й реготалися- - Княгиня си-
діла в своїх світлшідх:Служанкіі
зносили їй сотки лайріжнородпі-шн- х
одежей і строї як сіно у лі-
ті у стену в одну велику купу
Княгиня сиділа побіч купи своїх
одягів і ревно плакала
Князь зійшов тігмчасом зі скарб
ликом і стольником ь льох Дов-
гим зелізннм ключем отворив вла-
сноручно двері льоху Увійшли 0-тр- оки
з довгими восковими свіча-
ми В темряві замиготіло світло
Зашумілії тисячі тнеячок комарів
що сюди скрилнея перед зимою
збуджені гамором і світлом Під
стінами стояли довгі ряди одна-
ково зроблених деремяних скринь
На' одних з них були випалені
знаки 3 па других С Князь ие-речнелю-
вав
' потім_ 'казав собі
посвітити прії стіні де була при-
бита" довга" дошка На нІПбуїо
виписано вуглем: ллта ьро
Мд Ками і при кожнім відповід- -
к ШАЛІТЬ
лім числа Князь провірюван
Отроки стали гаїлосиш
Князь сперся на скрині зі зо-
лотом і задумався
Хитрий Мономах Я хотів
його завгрп ливееги в ііоле а він
мене шівів ніші Та поверну я з
польським військом Ось тоді не
одпому Мономахові а їм всім зал-
лю гарячого сала поза шкіру
По хвилі розраджував сам се-
бе:
Хто зиа може то й ліпше що
Мономах ннкндас мене з Київа
нерпу з польським військом і за
одним замахом розправлюся оі
всіли О Мопсчахол Свято елавн- -
чамн Давидом Ігорсвнчом Хто
знас — це може Божий палець
Поглянув но своїх скринях
То все золото золото і доро-
ге каміння За ті скарби куплю
цілу лядську землю три рази хоч
би кожний Лях ставив за себе ці-
лу як за рідну маму І
Отроки виносили скарби Кома-
рі жуагілп безнастанно князь по-
тонув п думках хвіпі йшли за
хвилями Зі задуми збудив князя
грубий Полісвкт що засапапий
ллазпв у льох
—Кпяже я казав я казав! —
кричав він вже здалека
—ІЦо сталося? — спитав живо
князь
—Ходи ла тору господине па
площі 'чекають на тебе людіо Я
тобі кажу господине що з того
щось буде!
—Людіс? Чогож вопи хотять?
— Ходи побачиш почуєш то
сподине!
Нерадо ветав князь і вийшов За
япм ступав грубий боярин Від-
сапував тяжко і все повторяв:
—Мій люх мій нюх Не знаю
ще як це1 буде га мій нюх каже
вже меиі що все буде добре Я
вже чую чую всім посомі —і
він розширював ніздрі нюшив як
пес па ловах коли знайде слід І
сміявся сам зі себе
Князь вийшов на гору глянув
у шино а 'там вся площа перед
двором зароїлася від людей Зоба- -
члли його в вікні й тисячками го
лосів кликали просили просили
[його до себе Грубий боярин отво
рив двері від балькоиу князь вий-
шов на балькон Муравлисько що
цим криком: — слава слава! —
було на пилці вітало князя гуч-- В
їх слові він чув величання й ту-
гу чув гаряче биття серця і трі- -
вогу чун надію і обаву о завтріш- -
пий день '
—лняже не мідал пасі — иіи- -
гав хтось з долу — Як дім горить
в пожежі родина не свариться то-
ді хто винен тій пожежі а хто —
їжі і батько ле кидас в тій хвилі
дітей а враз зі всімн стао ряту-
вати! І Київ запалився ніші і
горить! Рятуй із нами враз!
Князь хотів відповісти та з до-
лу кричали без перерви: 1
—Миритися княже! Миритися!
—Я вже мирився! Пробував
— Мирися! Нових шли послів і
мирися! Мирися княже!
(Далі буде)
РАЙ ТИХОГО ОКЕАНУ
""Раєм Тихого океану" рекляма
називає Гаванські острови І це ні-
яка пересада Підсоння та росінл-ніст- ь
тих природою так обпльно
обдарованих островів с маґнесом
який річно заиаиюс сюдт десят-
ки тисяч відвідувачі- - Хоча Го-полю-
дю
лежить на 20-то- му степе-н- і
північної ширшій то троні- -
кальла енска рідко коли тут не- -
виноснма оо все повівав прохо
лоджуючий вітрець По друге не
треба тут ніколи теплої загортки
Цілісенькнй рік пересічна денна
температура майже однакова а
саме 25 —35 степенів Цельзія
Здавна відома с краса гаван-
ських жінок і це саме притягало
подорожнім Попри Самоанки вони
відомі в світі "з гарної будови тіла
та краси І справді їх ріст чудо-
вий майже ідеальний Та це тор- -
ГРОШІ!
КРУТІТЬ ПАП1Р0СИ
Ші(ШШ МШТГСн ІУМГСАК
1$І1д СЮАКЕТТЕ ТОВАССО
2ІС-2А- С ПАПЕРЦІ ДАР
Той сам тютюн
виробу ВгіІівЬ
100 ЛЮДИЙ ПОШУКУЄТЬСЯ
Добре платних—Стала робота
Погребуємо зараз 'більше люднії і плати-
мо 50ігг за годину пильним людям за
лрішапдіп' працю коли ш плогоговляс і
теся до добне плагіюю заняття як автомобілеві механіки і до ш:
боти в гсреджах до манпіпо- - і елсктричлознавсгва лк леппські
механіки до електшчного ії апителшоїіою вешвапня муляоства
нлясі совали я вязания домів також бавберства Мушинії запере- - і
станьте звичайну Роботу і вчіться добре платної професії Лп- - і
шігь за оезнлатшімн
10212 —Юііі Зігеві
касться минувшини яких двацять
ліг тому Тоді ще пе відвідувало
Гавасн'ьіілх островів таї" багато
чужинців Лише що яких 1-- 1 днів
причалював пасажирський кора-
бель до пристані в Гонолюліо А
був такий звичай що гаванські
дівчата перепоясані лише малень-
кого опаскою в поясі із сушеної
трави витали чужинців співами та
танцями Довкола чорного брунат-
ного тіла лані вінки цвігів і роз-
сипали "цвіти цвіти запашні й у-сяк- их
красок
Це оповідтс ландрівпнж Перзі-ю- с
Та коли він оце тепер приїхав
до Гонолюлю в 1930 році то ко
рабля ие вітали вже ніякі тансч -
лиці ніхто не сипав цвітів Зате
стояло багато аг а іппДмнг за- -
прошувалн всідати Гаванки слу
жать тепер як тайпраВтеркп як
помічниці в усяких шапах а най-гарні-
ші
услугують у барах Усі
зодягнені вже по модному лиця
й уста намальовані З жалем у
серці палати
не в
колишнього
115 відкопа- -
Група 'Гаванських островів —
це одинацять островів Відкрив їх
Куй у 1778 році Населення всіх
Гаванських островів виносить
348000 душ із тих третина жи-
ве в Гонолюлю Майже трети-
ні населення почасти схід-
ного походження Одначе всі аме-
риканізуються дуже скоро Чисто-
кровних Гавайців с ще 22000
Гавайці та Китайці заключують
часто подружні звязкп Японців а
Ю процент усього иаслення Дав-
ніше Гаваї було королівством 0-стлн-
нііі
володар був Калякава що
морського старшини при
крашував казково гарними орде-
рами
знав Гавайські то- -
му кількадесять літ той глядить
ЛИНІ На НИХ ІЗ ТИХИМ Жалем Ба- -
у
т 1
д і т д А всі вони менше
оиьше замернкан1зовані
Десять за в цукро-і- х
ві й плялтації да- -
леко оком окотиця
ананасовими року
А в
диаляти і
вузенькій дощині
рістю поспішного поїзду Цікаво
Сторона
вдетиишяшзі
САМІ З
О М
вживається до
Соп&оіз циґареток
о-'у-Ш
піформашямн __ і
ЩШу Хйшопіоп АНа
теж відвідагн Пуано Палі щоби
(налюбуватися прегарними цвіта- -
мн й аісямн височезних пальм
або з гірського иросмику глянути
па чудове сталево-сии- с море що
піппстими фнлями пдарас об ма-
льовничі скелі
РОЗКОПКА ПАЛАТИ КОРОЛЯ
НАВУХОДОНОЗОРА
Як повідомляють з Басори
францусьмій археольоґ Ваклси
який кермує аруеольоґічлими пра-
цями в сточнщах Евіррату від-
крив вхід до палати вавилонсько
го короля Навуходоиозора Король
і"а"'Аили" - лч ШДО1Ш 'Ь1В 1]
605 V0 Хр! 1аииив Єрусалим
а У Взиі-1МІ-
1 ТОв прекрасні
палати
Саме перед кількох тижнями
віднайшов Ваклсн вхід до якоїсь
палати яка здасться була влас-
ністю короловеї Він найшов там
два королівські ногрудя які ко- -
ла 27 приватних мешкань 3 свя
тіші та оагато ииіішх домів лю-жн- &
навіть докладно устійнитл час
повстання цих будинків бо найде-
но документи які вдалося по важ
кім трудах підчитати Ствердже-
но таї що декотрі будинки по-
ходять ще з часів Авраама цеб-
то з 22 і 21 віку до Христа
Вістки про ці незвичайно ціка-
ві розкоїші п науковому світі ви-
кликали величезне вражінля
ОСТАННІЙ ПРИТУЛОК ГОРИЛІВ
помешкань дасться силь-
но відчувані по тільки але
і звірятам їх люди щораз біль-
ше стісняють навіть V
пралісів Таке сталося і з пря
ляи„ уже так не багато що
„ ТГеитпилмпП ААтшиІ тіпийш™
діт„ МуСЯТЬ йому приносити на№--
лучпгі куск„ пожігви інакше бе
по писку аж відгомін іде г
ріиь ЇІІІЧ0 св00ї сіідн НЄрадо стао
до боротьби та як уже станс тоїі
„ів страшний Обсяг його рук вн- -
всі ребра '
_____________________
папИРАПТі- - тих киянІамр
гіВ ЯКІ ОГОЛОШУЮТЬСЯ У
"ЗАХІДНИХ ©ІСТЯХ"!
пригадує собі старий моряк лись прикрашували сіни
минулі гарні часи Він за-- 1 Недалеко" Ур Мезапотамії к-
обр милого слова 'місія Бритійського Музею на про-"Альо- га"
сторі ярдів довгому
дві
бодай
груди
Хто острови
чіггь що наслідком припливу до- - зарезервувати для них окремі лі-ля- ра той наївнопрнродний нарід СИ) де заборонено полювати Ви-утрат- нв
не одну гарну рису Всеж права учених Інституті Карнеґія
таки хто поспішиться пережив вернула тепер з тих лісів де до-щ- е милі хвилини ла Гавайських цдцо вігстудіювала ту велнкан-острова- х
іСЬКу цалпу Ґориль живе родина- -
Місто Гонолюлю зовсім амери- - ми На ніч робить примітивну бу-канс- ьке Нарід Гонолюлю міша-'д- у ПІЛЯК на землі або нз ни
ний: попри туемців Філіпінці Щ11Х гшях дерева Самиця з діть-Япон- ці
Китайці Кореанці Мексн- - м„ СІШТЬ у буді самець сторожить
канці Португальці Тагальці і Іа ДВОрі Зате в день самипя
або
миль містом
ананасові Як
кинути покри- -
та кущами Що
с жиива три рази працюють лн- - Н0СІ1ІЬ 280 м обнявши протав-
ше машинами вика навіть лім ломить йглш
залнві Ваіківі можна по- -
пггуьн шрі-райдері- в
Стоять вони на
а бурлива филя несе їх зі ско- -
якого
Брак
людям
глибині
ЧУЄТЕСЬ ЯК ВДОМА
Гарні чисті просторі кімнати Горяча і
зимна вода в кожній кімнаті
Ціна $100 за добу шютноти
Согпег 961Ь Зігееі 6 104іЬ Ауепие
ЕВМОКТОК РЬопе 25263 АЬВЕЕТА