Ukrainski Visti, April 08, 1941

              УКРАЇНСЬКІ ВІСТИ ІЛСКАІІ4ІАІЧ №У5
Одинокий Український Католицький РиЬШЬеД Еуегу ТиеаЛлу
Тижневик у Канаді Ьу Оіе
Виходить у Вівторок в Едмонтоні СКВЛППШ N£№8 РСВІЛ8ПЕВ8
під ч 10012-10- 9 Стріт ІЛМІТЕО
Річна передплата $200 10012-1091- Ь бігееі Е4топІоп АІЬеги
Телефон 25708 икймнш итз РЬопе 25708
8 квітня 1941 Число 14 Рік XIV
УоІ XIV N0 14 Есітопіоп АІЬегІа Тиезйау Аргії 8 1941 Едмонтон Алберта вівторок
В 50-Літ- тя Украінськоі Іміграції в Канаді
Перші Українські Іміґранти
в Канаді
У цій статті подаємо до загального ві-
дома спомини й оповідання п В Єлиняка
Родився я 22-г- о грудня 1859 р Мій
батько називався Стефан а мати Явдоха з
роду Штефурів Наше село Небилів ле-
жить у калужському повіті й мало колись
600 нумерів (хат) Коло села перепливає
річка Лімниця що впадає до більшої ріки
Дністра
Нас у родині було шестеро душ: мій
батько Стефан мати Явдоха я Василь їх
найстарший син моя сестра Анна що вий- -'
шла за Петра Чичака й двох моїх братів:
Іван і Петро
З нашого майна в родині то може бу-
ло всього три морги поля: Мали ми одну
корову пару биченят і чотири курки
Більше ми не мали нічого Відтак то всьо
пішло за татів довг Бо вони взялись
сильно до роботи десь мали зігрітися на-
пилися води дістали задуху й поклигали
якийсь час а вкінці вмерли на 54-ом- у році
життя коли мені було тоді може 12 літ А
мама вмерли у 56-ом- у році життя коли
мені було 18 літ
До школи я ходив може три роки Але
яка то тоді була школа Вчив мене вчи-
тель у своїй хаті що був також і дяком і
громадським писарем на шість сіл і там
обробляв коло ЗО моргів поля Ще мав
у своїй хаті громадську касу Дуже часто
його вдома не було а виручувався в науці
хлопцями що вже їх трохи підучив як
пр Іваном Глушаком чи Стефаном Чича-ко- м
До школи ходив я лише зимовою
порою Нас у школі було найбільше 15
дітей часом лише 10 а то й 6 дітей усіх
бо школа тоді не була примусова Зачи-
нали ми науку "Отченашем"' клякнувши
відтак читали друковане Зі школи я на-
вчився читати лоуковане та писане чи
тати я не міг Відтак я й друковане при-
забув читати але тут у Канаді я прига-
дав собі і тепер часто перечитую собі
"Українські Вісти" часом "Світло" ка-
лендарі а давніше то читав ще жовківсь-ког- о
"Місіонаря" До школи ходив лише
в зимі а від весни як зазеленіло аж до
пізної осені я пас корову свою й сусідські
від 8 до 10 коров За кожну давали мені
на рік два ринськи
Вдома жили ми найбільше кукуруд-
зою Вона в нас не родилася але аж у
Румунії До Румунії було нам може з 9
галицьких миль а від мадярської границі
були ми віддалені коло ь миль мих го-маню- к
ходив до Сіґоту за волами щоб
собі їх купити Земля в нас родила овес
от на фіт зависокий а може й вищий
Коли не далося гною під овес то годі бу-
ло його нераз і серпом взяти Кромі вів
са ріс у нас ячмінь трохи жита а пшениця
десь-не-дес- ь дуже мало В зимі їли ми
найбільше бараболю капусту а біб і фа- -
солю купували лише горох у нас ріс їли
вівсяний корж кулешу з кукурудзи нераз
і змерзла була То мене й до Канади ви
гнало Боже Боже мій! Як то колись
тяжко жилося!
У війську я не служив При поборі
казали що я в сухий рік вродився такий
упний був я і малий А одружився на
3-о-
му році життя Моя жінка була з ро- -
у ножків і мала тоді і в літ за жінкою
зпв я три морги поля одну корову й сто
инських Вона оула в оатьків одиначкою
і тому я пристав до тестя священиком
нашому селі був о николаи малецькии
ушпастирював у нас ш літ мав тоді
о 70 літ Спорядив село так що жид- -
инкар забрався зі села а коршма опус- -
їла Шлюб коштував мене У ринських
ула співана Служба Божа парастас й по- -
вячення дому А сім ринських заплатив я
а позволення від єпископа бо моя жінка
ула мені трохи кревною
Перед шлюбом випитував нас свяще- -
ик молитву й катехизм Я знав усьо А
(інка щось -- там невиразно сказала в ми
итві якесь' одне слово і але відтак добре
казала В нас мусіла молодь всьо зна- -
и Інакше священик не дав 'шлюбу доки
сього не навчиться Шлюб взяли ми в
є ділю На головах мали ми позолочені
інці при шлюбі За них заплатили ми
о церковної каси 5 шусток по служої
ожій відбулося посвячення хати а від- -
ак була весільна гостина Був присут- -
ии священик війт паламар днк кусвш
знакомі Хоч я мав вуйків музикантами
о музики не було бо священик не по- -
олив Але вечером коли вже не було
ященика то молоді завели музику ка- -
учи: "Не стоїмо Вам пан-отч- е у ласку
ли ви нам посвятите паску" рано оув
ященик трохи невдоволений за цей не
слух але щож молоді мусіли гуляти
а весілі була чвертка пива що коштува- -
і іри и пів рИНСЬКОГОГ 'Л ІУДІ Л цікаои- -
и взяв на палець і пива й' покоштував
є воно було гірке й тому я сказав до
стя: "Як ви такий почакпете?'ЛРано
шлюбі жінка пішла садити! в поле ба- -
болі а я поїхав" биченятами возити гній
весною гонив я сплави т рікою лімни- -
цею Весела то була для мене робота
Чотири милі лише махне Рано бувало
позчеплюю грубе дерево по 10 штук сі-
даю на нього й їду до Перепнська За
дві годині я вже на місці а вечером я вже
знову вдома Зразу їхав я з другим на
сплавах але відтак було мені вигідніше
їхати самому Міліони нагромадженого
дерева можна було бачити на весні а від-
так за кілька тижнів то всьо щезало бо
жидова пакувала всьо дерево Дністром до
Одеси Заробляв я три ринські весною а
Василь Єлиняк
перший український поселенець в Канаді--
літом звичайно один ринський За роздо-
буті гроші купував я кілька корців куку-
рудзи Корець коштував 16 шусток а ча-
сом і два ринськи В зимі їли капусту ба-
раболю біб із жінкою мали й житний
хліб а на весні брав у кишеню корж (пля-цок- )
і гонив сплави Пив воду Горілки
в нашому селі майже не пили бо ще ма-
лими хлопцями ми позапрнсягалн що не
будемо пити горілки А пива напився я
перший раз у Берліні коли вертав із Ка-
нади до Небилова Моя жінка не мала в
роті ніколи "горівкн Та й тепер ні я ні
браття не пють горівки
Про Канаду я довідався від Німців Я
раз по сплавах ночував у Німців в селі
Ляндестрассе Мало воно щось 40 нуме-
рів Німці знали ліпше управляти землю
як ми Вони більше гноїли поле й тому"
краще родила їм земля Добре їм пово-
дилося Кожний із них мав хату із цегли
Але пізніше коли отворилася Канада то
всі Німці виїхали зі села а на їх місце
приїхали мазури Від цих то Німців я до-
відався про Канаду бо зі села Ляндестрас-
се було вже в Канаді 3 до 4 родині Німці
з Канади заохочували своїх щоб до них
виїзджали бо є много дарованої землі й
ліса Про це вони розмовляли між собою
коли я в них мав ночувати Я спитався:
"Чи можливе було б щоб і ми зі своїми
родинами могли з вами виїхати?" а Німці
відповіли: "Можете їхати Але про Ка-
наду нічо не згадуйте бо вас там не пус-
тять Беріть із нами пашпорт на роботи
до Німеччини А з Німеччини то вже лег-
ше буде дістатися до Канади" Таке роз-
повіли нам Німці
Коли ми вернули до Небилова то роз-
повіли нашим людям про Канаду й землі
Ціле село заворушилося Люди розохоти-
лися зразу Зголосилося десять родин
Але відтак перелякалися далекої дороги
І повідскакували головно через жінок що
боялися їхати Нас осталося лише трьох:
Я Пилнпівськин і Паніщак В Калуші за-
платив я за пашпорт 10 ринських При
собі мав я 200 ринських: 100 ринських за-
робив я на сплавах 70 дістав я за биченя-т- а
а ЗО позичив у тестя й сусіди Василя
Феняка Шифкарта коштувала нас по 100
ринських Тому що Юрко Паніщак мав
замало грошей бо лиш 150 ринських то
його завернули з дороги А ми оба їхали
кораблем через Гамбург ' Монтреал й заї-
хали залізницею до Вінніпегу Кораблем
ми їхали щось '18 днів Я розхорувався
на кораблі щось 5 днів і думав що вже ні-
коли берега не побачу
В Монтреалі ми оба вийшли з кораб-
ля й нас завели до залізниці Стояла во-
на може дві-тр- и годині Ми користаючи
з часу пішли до міста купити собі дещо
хліба й ковбаси Коли ввійшли до одно-
го склепу пізнав нас жидок по убранні й
зараз привитав нас якоюсь ломаною Мо-
сковщиною: "Ето рускій челавєк!" Ми від-
повіли: Так!" 'Ви приїхали за роботою?"
— спитав нас "Ні!" — відповідаємо — не
за роботою але за землею що її тут да-
ють дармо" "Чуєте я(не знаю чи діста-
нете землю за дармо" — відповів нам цей
жидок 'його відповідь" дуже напудила
нас обох' Але ми поїхали дальше
У Вінніпегу ми переночували може од- -
якомусь імігрантському будинку
Й-ніч-
у
риїхав якийсь німець-меноні- т і згодив
нас до роботи1 носити снопи до молотільні
по півтора1 дол яра на день 'Приїхали ми в
♦
СЛОВО
ЇХ ЕКСЦЕЛЄНЦІЇ ПРЕОСВЯЩЕННОГО ВАСИЛІЯ
ВОЛОДИМИРА ЛАДИКИ
З НАГОДИ ПЯТЬДЕСЯТИШТТН НАШОГО ПОСЕЛЕННЯ В КАНАДІ
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
На просьбу Редакції "Українських Вістей" радо посилаю цих
кілька слів бо більше з тої нагоди скажу в свій час
Богу дякувати за побіду нашого народу і нашої святої Церкви
над усім злом і лихом котре чорною тучею звалювалося на нас —
а тепер все то пропало і дасть Бог ніколи більше не вернеться Були
великі довгі і затяжні труднощі Та ми все покопали З туч і пере-
пон наша Церква вийшла ще більше скріпленою обновленою ще
кращою під оглядом релігійної свідомости закріплення у вірі та
любові і привязашпо до свого рідного Ясним зором глядимо нині у
кращу будучність
Наш нарід зробив красний поступ під кожним оглядом
Маємо гарну українську католицьку пресу котрої ми колись не
мали — маємо колегію в Йорктоні і бурсу БУК-- а в Саскатуні де
виховуються нові віруючі інтелігенти Маємо лічниці в Алберті
новий мурований Сиротинець в Айтуні Дім Старців в Комарно Май
А найбільше тішить мене подійсність що многі наші молодці родимці
Канади зголошуються на студії і мають бажання стати священиками
Многі інші в монастирях приготовляються на всецілу службу Богу
і народові Маємо красне число так дорогих для мене Отців Духов-
них котрі трудяться невтомно і працюють для Божої слави від Сидні
НШ аж по Венкувер БК Помагають їм численні ряди свідомих і
відданих справі святої Церкви і народу Українців католиків що ревно
й жертвенно гуртуються біля 350 наших церков з котрих деякі це
вже монументальні будівлі на сотки літ Прекрасні ці наші церкви —
прекрасні ці душі нашого віруючого народу!
І це все скріпляє нашу радість в цю урочисту хвилину ~ -
Сміло глядимо вперед
Наша церква заховала ціннощі незамінні: це Богом обявлена
релігія що одинока дає змогу свідомо осягнути вічне спасення Наша
Церква закріпила також наші культурні надбання і невсипущою пра-
цею скріпила любов та привязання до нашої нової вітчнни — Канади
Так Церква дала нам основи єдности у вірі і любові
Перед нами много праці! Маємо заховати все що дістали від
нашої церкви і від рідного краю Маємо однак так само поступати
вперед і тому засвоїти та примінити всі хосенні здобутки життя Це
значить що маємо поступати в духовнім життю цінити моральний
чинник діяння і бути сильного характеру бо лише так можливе
щасливе пожиття та добробут
Зачинаючи друге пятьдесятиліття просимо Бога щоби благосло-
вив нас на дальшу працю скріпив наші серця надією та любовю
та дав діждати грядучим поколінням обильних овочів кращої долі
В тій цілії уділяємо нашому дорогому народові архиєрейське
благословення '
у ВАСИЛІВ
Епископ
Дано в місті Вінніпегу в березні 1941 р
околицю Ґретни на полуднє від Вінніпегу
Не довго ми носили снопи бо впав сніг
Ми заробили щось по 30 долярів В Ґрет-н- і
оба порадилися щоб Пилипівськнй по-
їхав до Небилова й забрав свою родину й
мою родину а я мав остатн в Канаді Він
поїхав до краю а я на роботу нанявся
Перший рік робив я у Якова Дрігера за
$100 на рік а другий рік у Генрика Лейви
за $120 Але тому що Пилишвський на-
питав собі біди що хотів людям добре
зробити й не привіз мені на час моєї ро-
дини то я сам виїхав по неї В Небилові
був я вже на св Николая 1893 р
Але й я мав много клопоту заки вир-
вався з Небилова За спродане майно тес
теві роздобув я лише 400 ринських Виї-
хало нас разом 7роднн Але через грани-
цю пустили лише М Пулишія В Феняка
й Ф Мельника а нас чотири родини за-
вернули бо ми мали за мало грошей
Тепер я взявся на спосіб Написав до
Гамбурга щоб Шпір прислав мені шнф-карт- у
й дав йому лише 10 ринських зав-
датку а за цей час гонив ще сплави цілий
місяць за 40 ринських Коли прийшли
шифкарти то тепер нас вже всіх легко пе-
репустили бо ми мали й корабельні карти
й ще в кишені 400 ринських Щойно в
Гамбурзі ми заплатили решту грошей Те-
пер уже спокійно заїхали ми аж до Кве-
беку З Вінніпегу Микола й Михайло
Мельник виїхали до Алберти в околицю
Стар а я остався в Манітобі й виїхав до
Ґретни
В Ґретні мав я вже знакомих Німців
Також мій первий брат Михайло Єлиняк
перебував тоді там Коли і я прибув до
Ґретни з жінкою й дітьми: Марією Федо-
ром і Маґдою то Німці дуже нами вті-
шилися Бо передше вони не хотіли мене
з Ґретни випустити й думали що я вже до
Канади не верну Але я їм сказав що я
їду по жінку й дітей Однак вони не віри-
ли щоб я вже був жонатий й мав діти
Тепер коли побачили жінку й дітей то з
радости принесла жінка Лейви моїй жінці
смальцю мішок муки і всього іншого до
їди А я тимчасом нанявся у Німців пас-
ти громадську худобу Давали мені на рік
грішми 80 долярів а збіжжям 80 бушлів
пшениці й 40 бушлів ячменю На цій слу-
жбі перебув я 4 роки в Ґретні Заробив
дещо гроша
Тепер я задумав пошукувати за зем-
лею Німці коли довідалися про мій на-
мір почали за мною жалувати Вони були
з мене вдоволені бо я їм щиро працював
Я хоч малий був але до праці цікавий
"Чого відїзджаєш звідси — питалися Нім-
ці — тобі тут хороше між нами жити " Я
їм відповів — "Мені між вами хорошо
але мені треба пошукати для себе землі й
тому я між вами не можу бути" Сказав
мені один із них: "Ти будеш великий хазя-
їн!" Мій брат Петро вже фармерував ко-
ло нинішнього Чипмену а я взяв собі зем-
лю коло него
У Віндлі я замовив собі ґару що кош-
тувала мене $40 Там запакував до неї
дві корови два воли ЗО курок віз за $29
плуг за $12„ 12 мішків муки 8 шинок і
трохи полотна що його жінка накупила
для дітей В Ґретні народився син Іван
що його я по році охрестив за границею
у якогось римо-католицько- го священика
а миропомазував мойого сина вже на Вос-то- ці
в Алберті о Строцький' Коли приї-
хав я до брата Петра на Чипмен то він по
ставив на моїй фармі тимчасову буду й
прикрив її зверху дернюками Я зараз
забрався до будови хати В день возив із
ліса дерево санками а вечером їх (Направ-
ляв бо вони були моєї роботи й часто
псувалися О Боже мій що то ми в пер-
ших роках набідувалися! Але жінка бу-
ла моцна то робота -- йшла
Коли я приїхав до [Нинішнього Чипме-
ну то я вже застав -- церкву на Стар Бу-
дували її майже Небилівці Іван Пилипів-
ськнй возив дерево мій брат Петро з Чип- -
Борис Грінченко
Хлібороб
Я убогий родивсь і в ті дні
Як вмирать доведеться мені
Тільки горе та стомлені руки
Та ще серце зотлілеє з муки
Я зложу в дубовій труні
Не велике я поле зорав
Та за плугом школи не спав
Що робив те робив я до краю
І всю силу що мав я і маю
На роботу невпинную клав
На тім полі каміння було
Поле все буряном заросло —
Зупинився мій плуг на тім поли
Та не кидав робить я ніколи
А гострив свій леміш чересло
У годину в негоду я там:
Без роботи погано рукам
Нехай дощ і крізь драну свитину
Січе згорблену працею спину
А спочинку собі я не дам!
Скільки поту свого я пролив
Скільки сили я там положив!
Та дармаї Бо поорана нива
Нам давала багатії жнива —
Я не дурно невтомно робив
Такі жнива зазнав я нераз
А тепер вже минувся мій час
Я вже чую: останнєє літо
Бачу я золоте своє жито
Бачу ниви широкії вас
Мої діти зберуть урожай
Усьому наступає свій край
Він прийшов і мені: в домовину
Я іду і навіки спочину —
Мої ж діти зберуть урожай'
Мої діти — дочки і сини —
Усі вкупі зібравшись вони
Як почнуть до обіду сідати
Будуть хліб що придбав я ламати
І згадають мене у труні
І за те що працюючи зміг
Згодувати і викохать їх
То про мене в них згадка не згине
Після мене ще довгі години
Моє діло не вмре серед них
Так я вбогий родивсь та в ті дні
Як вмирать доведеться мені
То не сором ці стомлені руки
І це серце зотлілеє з муки
Положити в дубовій труні!
мену й Мих Романюк з нашої околиці
Майстрові за будову заплатили 300 доля-
рів О Боже мій як то ми всі тішилися
тою першою церквою на Стар А відтак
зачалася тяганина по кортах за цю цер-
кву ба записали н на тростів Я сам мусів
заплатити нашому оборонцеві $10 а там
нас тоді в Мондері було много Михайло
Романюк заплатив Павлові Пасемкові $50
щоб'його вже більше не тягали по кортах
Іван Старко старий заплатив до 18 соток
А деякі потратили в процесі по фармі к
дві Вкінці процес опинився в Лондоні й
греко-католик- и програли Бо недобре від
початку записали церковний маєток
Отця Нестора Дмнтрова не пригадую
собі Чув я від людей що бідував Меш-
кав у якогось протестанта Продав своє
футро й виїхав до Злучених Держав Знав
я о Заклинського Відправляв у моїй
хаті 3-- 4 рази Але й він по році виїхав
Отець жолдак мав лише раз відправу у
хаті Пасемка Отець' Строцький перебу-
вали стало у хаті Данчука її правили час-
то у Сопка й Івана Старка За о Філясом
люди дуже банувалн Потішали й мене
кажучи: "Єлнняку Єлиняку! Не журіться!
За кілька літ то всьо інакше в Канаді бу-
де" Боже мій Боже! Як люди за ними
плакали А вони їх потішали: "Не плач-
те не плачте! Священики вкоротці з краю
приїдуть" Отець Филипів правив у моїй
хаті 4 роки Відколи приїхав о Крижанов-ськи- й
в наші сторони — настав спокій
Тепер я перебуваю у сина Івана Часто
заходжу до сина Петра й зятя їв Старка
Найбільше в знаки далась мені праця
Сонце не знаходило мене в ліжку Заліз
у довги коли синам купив один кводер
другий Аяе тому що колись худоба
була дороща то поволі посплачував дов-
ги Колись любувався в годівлі худоби
Але відтак ціна впала Корову вартості!
$140 мусв я продати за $8 Тепер меш-
каю в сина Івана Всі вибираються на фар-м- и
до роботи а я вже зістаю вдома коло
дітей трохи ходжу коло курей і безрог
напомпую води подивлюся поплачу Бо
вже нездужаю як колись От і нині Я
був би пересидів вдомаі А так ласка не-
бесна Отці привезли мене до себе 1 Я"
мав нагоду бути вчера й нині на відправі
Із Іваном Пилишвським і я запізнався --
ще на шкільній лавці Разом і із ним я па-
рубочив Одних мясницьсми обаподру'--
жиллея У будні дні менше разом стрі- -
чалися бо він мешкав майже на другому
кінці села й займався і більїїГ управою зем--(Продовжс- ння
на стор 6-і- й)